Мої фотографії на шкільну тематику

З улюбленими ученицями під час уроків основ здоров'я та біології

Школа - перше джерело знань для людини

 Школа зобов’язана виховувати всебічно гармонійну особистість, а ніяк не фахівця. (Альберт Ейнштейн) 

 Після хліба найважливіше для народу — школа. (Ж. Дантон)

 Усяка школа славна не числом, а славою своїх учнів. (М. Пирогов)

 Школа — це майстерня, де формується думка підростаючого покоління, треба міцно тримати її в руках, якщо не хочеш випустити з рук майбутнє. (А. Барбюс)

 Найважливішим явищем у школі, самим повчальним предметом, самим живим прикладом для учня є сам учитель. Він — уособлений метод навчання, саме втілення принципу виховання. (Адольф Дистервег)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ – ОСНОВА РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ РОЗВИТКУ

Сучасний етап цивілізаційного розвитку характеризується переосмисленням і трансформацією системи цінностей, зокрема цінностей освіти, що дістало назву «аксіологічної революції».  Довколишній світ характеризується нині нестабільністю, непередбачуваністю, нелінійністю, у цьому перехідному стані від індустріального суспільства до суспільства цифрових технологій знання, символи та інформація стають основними продуктами виробництва – і до цього людині подекуди важко адаптуватися. З іншого боку – маємо значні трансформації у сфері отримання знання – в освіті  – школа і вчитель перестають бути джерелом отримання знань, вироблення умінь і навичок, набуття навчального досвіду.

Трансформується сама ідея отримання знання: учень швидко й без зайвого напруження здобуває нову інформацію, знайомиться з новим способом діяльності не від учителя, наставника, майстра (з одночасним впливом його  неповторної індивідуальності), а від безликого інформаційно-пошукового ресурсу. Освіта втрачає свій сакральний статус. А стан освіти, як відомо, відображає духовний стан суспільства. Якою має бути освіта для забезпечення майбутнього сталого розвитку суспільства? Яким має бути вчитель?

У сучасному світі вже не тільки дорослі та вчителі навчають дітей, вони самі багато чому від них навчаються, але разом із тим ми розуміємо, що освіта має підготувати дітей до майбутнього, до адекватного сприйняття нового і незвичного, одночасно наслідуючи все цінне, що було в минулому, адже зв'язок поколінь – це історія цивілізації.

Очевидною виявляється потреба формування нової етики вчителя, нової системи цінностей педагога, вихователя, наставника. Нові цінності мають бути більш гнучкими, універсальними і водночас суголосними цінностям традиційних культур.

Зміна ціннісних орієнтацій освіти актуалізує потребу суспільства в мислячих, активних, творчих педагогах.

Професійні цінності є важливим моментом у підготовці й фаховому становленні майбутнього вчителя. Багатогранність цінностей у структурі особистості дає змогу досліджувати їх у контексті багатьох феноменів: світогляд, мислення тощо. Процес оволодіння особистістю професійно-педагогічними цінностями проходить ряд послідовних етапів: орієнтація в педагогічній дійсності й набуття професійних знань, умінь, навичок; використання набутих знань на практиці; створення власної системи професійно-педагогічних цінностей. Таким чином, цінності педагогічної діяльності – це ті особливості, які дозволяють задовольнити педагогові свої потреби і слугують орієнтиром для його соціальної активності, спрямованої на досягнення поставленої мети.

Сучасний педагогічний університет, в якому відбувається входження майбутнього вчителя в систему ціннісних професійних орієнтацій, її засвоєння (чи навпаки – відторгнення – і це вже тягне за собою розчарування у виборі професії!), повинен задовольняти вимогам становлення особистості професіонала як специфічне освітньо-виховне середовище. Але у вітчизняному контексті наукових досліджень університетського середовища досі немає цілісної концепції аксіологічного розвитку майбутнього вчителя під час навчання у вищій школі. Названа суперечність зумовила вибір теми нашого дослідження й спонукала до пошуку шляхів розв’язання цієї проблеми.

Ми досліджуємо педагогічні умови формування системи професійних цінностей студентів педагогічного університету як запоруку сталого розвитку системи освіти в майбутньому, аналізуючи навчально-виховний процес педагогічного університету

Нас цікавлять педагогічні умови формування професійних цінностей студентів-майбутніх учителів

У зв’язку з цим, проаналізуємо підходи до визначення поняття «професійні цінності вчителя» та визначимо його структурні компоненти, визначимо педагогічні умови формування системи професійних цінностей студентів та розкрити їх аксіологічний потенціал

На основі аналізу наукових джерел, досвіду власних спостережень, опитування студентів нами визначено три фактори, які зумовлюють становлення системи професійних цінностей:

1. Зміст і методика викладання профільних дисциплін

2. Науково-дослідна діяльність студента

3. Корпоративна культура навчального закладу.

Методологічну основу дослідження складають провідні положення наукової теорії пізнання про діяльність: єдність діяльності й свідомості особистості; сутність людини як суб’єкта пізнання, спілкування й праці; об’єктивні та суб’єктивні чинники розвитку особистості; провідну роль навчальної діяльності у формуванні системи професійних цінностей і ціннісних орієнтацій особистості.

Наукова новизна дослідження: розроблено основні положення щодо формування професійних цінностей студентів університету під час вивчення педагогічних дисциплін, участі в науково-дослідній діяльності та в ході взаємодії з корпоративною культурою університету, які дозволяють обґрунтувати в подальшому способи оптимізації процесу ціннісного становлення фахівця.

Практичне значення одержаних результатів дослідження: визначено методичні вимоги до форм і методів виховання професійних цінностей студентів у навчально-виховному процесі педагогічного університету. Матеріали дослідження можуть бути покладені в основу  розробки певних положень реформування вищої освіти.

Розкриваючи проблему,  враховуємо, що для забезпечення сталого розвитку людства у майбутньому необхідно сьогодні «переформатувати» систему освітніх цінностей, приділивши особливу увагу професійним цінностям вчителя, трансформація яких має відбутися в напрямку узгодження нової етики з традиційною культурою взаємин в системі освіти.

З чого починається формування системи освітніх цінностей? Відповіді на це питання неоднакові: хтось висуває на перший план суспільні потреби й виклики доби, ідеологію і політику, інші вважають, що освітні цінності виростають з народних традицій передачі прийдешнім поколінням розуміння смислу життя[1]. Ми глибоко переконані в тому, що освітні цінності починаються з власних особистих цінностей кожного вчителя: саме він вибирає засоби й способи впливу на дитину сьогодні, а вже завтра дитина впливатиме на довколишній світ. Що саме візьме вона від свого наставника – прагматичний погляд на речі чи здатність співчувати іншому, орієнтацію на співпрацю чи індивідуалізм у розв’язанні важливих питань – все це вчорашній школяр нестиме у світ, творячи власну систему вартостей і життєвих сенсів.

Проблема цінностей охоплює сьогодні всі сфери соціально-гуманітарного знання, знаходячи своє відображення у працях філософів, соціологів, психологів і педагогів: В.В.Вод­зінська, А.Г.Здравомислов, О.І.Зотова, В.Н.Мясищев, В.О.Ядов та ін.) та психолого-педагогічних (В.Г.Алєксєєва, М.І.Алєксєєва, К.А.Альбуха­нова-Славська, І.Д.Бех, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Т.В.Бутківська, І.В.Дуб­ровіна, В.Т.Лісовський, С.Д.Максименко, В.А.Се­міченко, Р.П.Скуль­сь­кий, М.Х.Титма, Н.В.Чепелєва та ін.).

При цьому визначення поняття «цінності» різняться залежно від наукового контексту. У психології «цінність» визначається як значимість для людей тих чи інших матеріальних, духовних чи природних об’єктів та явищ, їх відповідність основним потребам суспільства та індивіда[2].

У соціології «цінність» – це властивість суспільного предмета задовольняти певні потреби соціального суб’єкта (індивіда, групи людей, суспільства); цінність характеризує соціально-історичне значення для суспільства й особистісний смисл для людини певних явищ дійсності[3].

Культурологи вважають цінності компонентом культури, які втілюють ідеали та уявлення про еталон і знаходять своє вираження в нормах, значеннях та найбільш типових для даної культури артефактах (матеріальних та ідеальних продуктах). Культурна норма – це загальновизнана вимога й правило, яке регулює поведінку людей, вона завжди співвідноситься з певними цінностями, які, своєю чергою, регулюють поведінку членів суспільства, чия діяльність саме через цінності стає мотивованою та осмисленою[4].

Стосовно класифікації професійних цінностей, зокрема педагогічних, існують різні підходи. І саме від того, що ми беремо за основу розуміння вартостей і сенсів педагогічної професії, залежатиме обраний нами підхід до їх формування.

Професійні цінності – це складне особистісне утворення, яке поєднує в собі цілі, мотиви, ідеали, установки й інші світоглядні характеристики особистості, що виступають основою її ціннісних смислів і орієнтацій.

Професійні цінності – це система когнітивних утворень, поєднаних з емоційно-вольовим механізмом, внутрішнім орієнтиром особистості, що спонукає і спрямовує мотиви, професійні дії й учинки особистості, визначає аксіологічний характер її професійної діяльності[5].

З.І.Равкін виокремлював чотири групи цінностей: соціально-політичні, інтелектуальні, моральні і власне цінності професійної педагогічної діяльності.

В.О. Сластьонін та Г.І.Чижакова під професійними цінностями розуміють зразки орієнтації  свідомості й поведінки особистості й виокремлюють домінантні (знання, пізнавальна діяльність, пізнавальна активність, спілкування), нормативні (стандарти, моральні норми), стимулюючі (педагогічні методики, технології, засоби  контролю) та супутні (спрямовані на якість пізнання: навчальні вміння, розуміння предметів і явищ, що вивчаються) цінності[6].

І.Ф. Ісаєв пропонує таку класифікацію професійних цінностей педагога:

- цінності-цілі – цінності, що розкривають значення й смисл цілей професійно-педагогічної діяльності педагога;

- цінності-засоби – цінності, що розкривають значення способів і засобів здійснення професійно-педагогічної діяльності;

- цінності-ставлення – які розкривають значення й сенс ставлень як основного механізму функціонування цілісної педагогічної діяльності;

- цінності-знання – розкривають значення й сенси психолого-педагогічних знань під час здійснення педагогічної діяльності;

- цінності-якості – цінності, які розкривають значення й сенс властивостей особистості вчителя, що виявляються в спеціальних здібностях: здатності до творчості, до проектування власної діяльності й передбачення її результатів [7]. Не можна не погодитись, що така класифікація побудована на основі комплексного осмислення педагогічної діяльності і дозволяє доволі конкретно визначити педагогічні умови формування системи ціннісних орієнтацій студентів педагогічного університету.

Такими умовами ми визначаємо: 1. Вивчення дисциплін педагогічного циклу, заґрунтоване на творчо-діяльнісному підході; 2. Участь у наукових дослідженнях педагогічних проблем; 3. Наявність розвиненої корпоративної культури університету.

Охарактеризуємо аксіологічний потенціал кожної з названих умов і спробуємо запропонувати шляхи їх використання в розвитку системи професійних цінностей майбутнього вчителя.

Під час вивчення фахових дисциплін студент залучається до особливого ціннісного контексту – системи знань, уявлень, ставлень про взаємини дитини і дорослого, учня і вчителя, вихователя й вихованця. Засвоєння норм і правил поведінки професіонала, який у центрі діяльності бачить особистість дитини, має відбуватися через власну пізнавальну активність і творчість, через діяльність – знаково-символічну й предметну, імітаційну, ігрову, квазіпрофесійну.  У цьому ціннісному вимірі студент, як індивід, що самовизначається й самореалізується, оволодіває власним баченням аксіологічного змісту педагогічного знання, навчається робити морально-етичний вибір, прогнозувати результати власної діяльності здійснювати систематичну рефлексію та самооцінку своєї аксіологічної позиції.

Актуалізація ціннісного потенціалу педагогічних дисциплін реалізується через надання особистісного смислу одержуваним знанням, через їхню проблематизацію, взаємодію педагогічної теорії й особистого досвіду студентів. Це формує позитивно-емоційне ставлення до цінностей обраної професії та педагогічної діяльності.

В основі творчо-діяльнісного, тобто активно-перетворювального ціннісного підходу, на нашу думку, мають бути імітаційне моделювання, що передбачає нетрадиційні форми та методи (аналіз, розв’язання ситуацій і задач, діалоги, дебати, дискусії, рольові, ділові ігри) вивчення дисципліни, використання аналізу педагогічних ситуацій (ситуації-ілюстрації, ситуації-проблеми, ситуації-вправи, ситуації-оцінки), що сприятиме апробації професійних цінностей, взаємодії позицій з різними ціннісними основами на діяльнісному рівні, рефлексії власних переживань. Моделювання ситуацій квазіпрофесійної діяльності й опанування широкого репертуару навчальних ролей забезпечує позитивну мотивацію до вивчення педагогічних дисциплін, створює ситуації успіху й психологічного комфорту, особистісної самореалізації, що стає основою для стійкості ціннісних орієнтацій студентів.

Участь у наукових дослідженнях педагогічної проблематики.

Розвиток системи професійних цінностей студента педагогічного університету під час ведення наукового дослідження педагогічної проблематики уможливлюється за рахунок фахової спрямованості інтелектуального пошуку, можливості пов’язати його з власним життєвим і практичним досвідом (реалізація мікродосліджень щодо вивчення особистості школяра, дитячого колективу, тимчасового колективу дітей у літньому таборі, узагальнення й систематизація досвіду вчителя тощо), через накопичення власного інформаційного ресурсу щодо теорії та практики майбутньої вчительської діяльності, через досвід особистих внесків у реальний педагогічний процес (наприклад, розробка уроків з нестандартним підходом до вивчення матеріалу й дослідження їхньої ефективності під час апробації на практиці; створення засобів діагностики навчальної мотивації та навчальних досягнень учнів, з якими студенти працюють на практиці в школі; оцінка ефективності різних освітніх концепцій та педагогічних технологій завдяки власному досвіду їх застосування тощо).

Необхідним виявляється створення педагогічно керованого науково-освітнього середовища, здорового психологічного клімату, ситуації успіху кожного студента; гармонізацію емоційного й інтелектуального факторів навчання, аксіологічної й особистісної спрямованості педагогічних знань; структурування їх у вигляді проблемної ситуації та розв’язання мисленнєвих задач на основі педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості викладачів і студентів.

Забезпечення етапності, систематичності та безперервності оволодіння майбутніми вчителями понятійним апаратом теорії наукових досліджень, особливою науковою етикою, досвідом практичної перетворювальної діяльності створює сприятливі умови для ціннісного саморозвитку студента, становлення його світогляду і засвоєння професійних вартостей.

Вплив корпоративної культури університету на розвиток професійних ціннісних орієнтацій студента значний і досить цікавий для вивчення. Його вплив  на ефективність управління організаціями та персоналом став досліджуватися порівняно нещодавно            (А. Кребер, К. Клукхольм, Э. Шейн, Р. Рюттінгер, Т. Пітерс, Р. Уотермен, Т. Базаров, М. Магура, О. Огнєв, В. Співак та ін.), проте питання, пов’язані з корпоративною культурою вищого навчального закладу почали привертати увагу вітчизняних освітян лише останнім часом, що пояснюється участю України в Болонському процесі та орієнтацією вітчизняної освіти на єдині стандарти якості освіти в Європі.

Термін корпоративна культура має в сучасному науковому дискурсі різні потрактування: її розуміють як дух організації  або те, чим організація наділена і чим відрізняється від інших у нематеріальному плані (норми поведінки, символи, ритуали, міфи, цінності, що їх розуміють і поділяють члени організації); корпоративна культура – це колективне програмування мислення співробітників, що відрізняє членів однієї організації від іншої[8].

Аналізуючи особливості корпоративної культури університету, зокрема педагогічного, варто взяти до уваги той факт, що класичні академічні цінності вищої освіти формувалися разом із класичною моделлю університету. Сьогодні до академічних цінностей відносять критичне мислення, академічну (інтелектуальну свободу), відданість інтересам науки, публікації в авторитетних виданнях. Такі цінності мають універсальний характер, оскільки притаманні не конкретним державам, регіонам, галузям виробництва, вищим навчальним закладам, а є бажаними для всіх. Залучення студентської молоді до участі у дотриманні університетських традицій (участь у колективних заходах, екскурсіях, святкуваннях), виконання ритуалів (посвята в першокурсники, святкування «Екватору», «ліквідація» розкладу наприкінці навчального року, зустріч і прощання з табірним збором, зустрічі з випускниками тощо), підтримування позитивних міфів і легенд (про добрих викладачів і безпроблемну сесію, про чарівний підручник, знання з якого легко запам’ятовуються і «щасливий стіл» в аудиторії тощо), сприймання та передача іншим розповідей про «героїв закладу» - найбільш успішних викладачів, студентів, випускників, спортсменів та їхні здобутки – усе це дозволяє студенту відчути себе зануреним і нерозривно пов’язаним із особливим культурним контекстом університетського середовища. І саме тут працюють психологічні механізми засвоєння спільних колективних значень об’єктів, явищ, подій і надавання їм особистісного смислу – через ідентифікацією з культурою професійної спільноти, до якої усвідомлюєш власну належність, через наслідування кращих зразків поведінки (побутової, професійної, громадської) представників твоєї професії, щонайперше – викладачів, через  підтримання внутрішньої узгодженості поглядів учителя, якому часто доводиться працювати у стресових і некомфортних умовах, турбуючись про здоров’я та інтелектуальний розвиток дітей. «Вростання» у професійну культуру відбувається саме через входження в культуру корпорації фахівців – середовище університетських колективів – академгрупи, гуртка, наукової студії, викладацького (за аналогією до середньовічних культурних традицій становлення справжнього професіонала, до речі, перші університети були справжніми корпораціями).

          Коперативна культура формує відповідальність за свої дії та вчинки. Саме тому корпоративна філософія – це філософія відповідальності кожного перед один одним.

          Досить важливим є те, що варто враховувати  про корпоративну культуру – вона формується абсолютно кожною людиною, що належить до університету. На неї впливають студенти, викладачі, співробітники і навіть випускники. Кожен з нас  несе відповідальність за те, якою буде корпоративна культура, а відповідно, і атмосфера в університеті.

Корпоративна культура в деяких дослідженнях розглядається як системна якість особистості, вона створює у самих студентів і викладачів відчуття надійності й стабільності, сприяє формуванню системи цінностей, прийнятних у конкретному професійному середовищі.

На нашу думку, продуктивно й творчо буде працювати з майбутніми поколіннями лише той учитель, який відчуватиме власну психологічну захищеність через співпричетність до унікального поля професійної культури, орієнтований на цінності гуманістичної педагогіки та освіти для сталого розвитку людської цивілізації.

Отже, на основі аналізу теоретичних джерел та опитування студентів і викладачів нами визначено педагогічні умови формування професійних ціннісних орієнтацій студентів педагогічного університету: вивчення дисциплін педагогічного циклу, заґрунтоване на творчо-діяльнісному підході; участь у наукових дослідженнях педагогічних проблем; наявність розвиненої корпоративної культури університету.

Ми охарактеризували аксіологічний потенціал кожної з названих умов і запропонували деякі методичні концепти щодо ефективної їх реалізації для розвитку професійних цінностей майбутніх учителів.

Подальше наукове дослідження стосуватиметься експериментальної перевірки визначених умов формування ціннісних орієнтацій майбутнього фахівця в середовищі педагогічного університету.

Бібліографія.

1.      Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа – М.: Изд. центр «Академия», 2002. – с.608

2.      Богданов И., и др. Психология и педагогіка: Електрон.ресурс: режим доступу: gumer.info›Mobi›Pedagog/bogd/11.php

3.      Е.В. Коротаева, Е.Н.Матвейчук. Профессиональные ценности профессии педагога: понятия и классификации // Педагогическое образования в России. – 2012 - № 3. – с.11-12

4.      Еникеев М.И. Психологический энциклопедичекий словарь. – М.: ТК Велби; Изд-во «Проспект», 2006. – с.507.

5.      Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. – М.: Академия, 2002. – с.77-78.

6.      Копилова Оксана Миколаївна. Формування професійних цінностей студентів у процесі навчання педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах: Автореферат дис…канд. пед. наук – Кривий Ріг, 2011. – 23 с.

7.      Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию : [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / В.А. Сластенин, Г.И. Чижакова. — М. : Издательский центр "Академия", 2003. — 192 с. – с.117-119.

8.      Тощенко Ж. Т., Могутнова Н. Н. Новый взгляд на понятие «корпоративная культура» // Социс.  – 2005. – № 4. – 107 с

---

[1] Богданов И., и др. Психология и педагогіка: Електрон.ресурс: режим доступу: gumer.info›Mobi›Pedagog/bogd/11.php

[2] Еникеев М.И. Психологический энциклопедичекий словарь. – М.: ТК Велби; Изд-во «Проспект», 2006. – с.507.

[3] Асмолов А.Г. Психология личности: принципы общепсихологического анализа – М.: Изд. центр «Академия», 2002. – с.608

[4] Е.В. Коротаева, Е.Н.Матвейчук. Профессиональные ценности профессии педагога: понятия и классификации // Педагогическое образования в России. – 2012 - № 3. – с.11-12

[5] Копилова Оксана Миколаївна. Формування професійних цінностей студентів у процесі навчання педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах: Автореферат дис…канд. пед. наук – Кривий Ріг, 2011. – 23 с.

[6] Сластенин В.А. Введение в педагогическую аксиологию : [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / В.А. Сластенин, Г.И. Чижакова. — М. : Издательский центр "Академия", 2003. — 192 с. – с.117-119.

[7] Исаев И.Ф. Профессионально-педагогическая культура преподавателя. – М.: Академия, 2002. – с.77-78.

[8] Тощенко Ж. Т., Могутнова Н. Н. Новый взгляд на понятие «корпоративная культура» // Социс.  – 2005. – № 4. – 107 с

МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ УНІВЕРСИТЕТУ

Проблема формування системи професійних цінностей майбутнього вчителя актуальна в усі часи: життя постійно змінюється, зазнає трансформацій зміст освіти в різні історичні епохи, відмінними виявляються виховні ідеали в неоднакових культурних контекстах, але особистість учителя в усі часи була і залишається етичною константою для багатьох поколінь учнів. Керуючись моральними критеріями, що їх сформував учитель, ми знаходимо власне місце в світі, в системі людських взаємин, і часто саме від нашого вибору, який навчив робити вчитель, наставник, вихователь, залежить подальша доля тих, хто нам небайдужий. Сучасна система професійно-педагогічної підготовки вчителя орієнтована на розвиток у майбутнього фахівця набору універсальних характеристик, які дозволять йому бути ефективним у різних виробничих ситуаціях: це і навички використання ІКТ-технологій, і спроможність працювати в міждисциплінарних та різнонаціональних колективах, і стресостійкість, і здатність до конструктивного діалогу та міжкультурної комунікації. Об’єднуються ці здатності навколо ціннісно-смислового осердя особистості педагога, яке починає формуватися ще під час навчання у вищій школі.

Мета статті – представити і описати модель формування системи професійних цінностей майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету.

Професійно-ціннісні орієнтації вивчаються філософською, соціологічною, психологічною, педагогічною науками й трактуються як інтегративна характеристика особистості, що містить у собі професійну свідомість фахівця, його ставлення до професії, спрямованість особистості на цінності професійної діяльності (Б. Ананьєв, М. Богуславський, В. Ісаєв, З. Равкін, В. Сластенін, Р. Чижакова та ін). У педагогічній науці склалися певні теоретичні передумови для розв’язання проблеми формування професійних цінностей фахівця в умовах навчально-виховного середовища вишу, однією з яких є побудова моделі досліджуваного явища.

У науково-методичних джерелах семантичний простір поняття «модель» визначається як: 1) «прилад, що відтворює будову, функції, дії якогось іншого приладу»; 2) «образ, аналог, схема певного фрагменту реальності, об’єкта культури чи пізнання оригіналу»; 3) «інтерпретація (у логіці, математиці)» [1].

У педагогіці модель розглядається як система об’єктів або знаків, що відтворює деякі суттєві властивості системи-оригіналу, вона є узагальненим відображенням об’єкта, результатом абстрактного педагогічного досвіду, а не безпосереднім результатом експерименту. Змістове наповнення моделі залежить від мети дослідження, що дає можливість відстежити характеристики досліджуваного об’єкта. Методологічною основою розробленої нами моделі формування професійних цінностей студентів в умовах навчально-виховного середовища університету став комплекс взаємопов’язаних підходів – компетентнісного та ціннісно-орієнтованого.

Компетентнісний підхід виступає на сучасному ринку освітніх послуг основою підготовки конкурентоспроможних фахівців, затребуваних у швидко змінюваних економічних умовах. Професійна компетентність фахівця передбачає не просто гарну теоретико-практичну підготовку у царині професійної діяльності, але й засвідчує високий рівень сформованості професійних цінностей особистості, необхідних для самореалізації та самовдосконалення.

Ціннісно-орієнтований підхід описує розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості, її ставлення до світу, до власної професії, до себе в цій професії. Важливим виявляється також те, що особистість самостійно віднаходить особистісно-значущі смисли в конкретній професійній діяльності [2].

Розроблена нами модель формування професійних цінностей студентів-майбутніх вчителів містить три компоненти:

1. Цільовий – мета і завдання з формування професійних цінностей студентів в університетському середовищі у трьох аспектах: через вивчення дисциплін психолого-педагогічного циклу, участь у наукових дослідженнях педагогічної тематики, залучення до цінностей корпоративної культури університету.

2. Операційно-змістовий – в ньому знаходять відображення основні напрями виховання у навчальній та позанавчальній діяльності, принципи, форми й методи взаємодії педагога зі студентом.

3. Оцінно-результативний, що містить у собі критерії, показники та рівні сформованості професійних цінностей студентів педагогічного університету.

У цільовому компоненті представлено мету – формування професійних цінностей майбутніх учителів: з одного боку, ця мета актуалізована об’єктивним процесами, що розгортаються в ході здобуття професійної освіти, з іншого – вона визначає систему завдань, що сприяють її реалізації – сформувати мотивацію до професійної діяльності; базові уявлення про майбутню професію, а також про вимоги до неї; створити умови навчально-виховного середовища для активного включення студентів у діяльність, наближену до професійної. Усі названі завдання відображають виокремлені нами в ході дослідження компоненти професійних цінностей вчителя: мотиваційно-смисловий, когнітивний; діяльнісно-практичний.

Основними принципами реалізації моделі виступають: принцип цілісності й системності; керованості й цілеспрямованості; діяльнісний принцип; принцип включеності в соціально значущі стосунки; врахування вікових та індивідуальних особливостей студентів

Критерії сформованості професійних цінностей були визначені в результаті системно-структурного аналізу визначених нами компонентів професійних цінностей особистості майбутнього вчителя: мотиваційно-смисловий критерій відображається в наступних показниках: прояв пізнавального інтересу до майбутньої професії, орієнтація особистості на досягнення високих результатів у навчально-професійній діяльності; розуміння смислу майбутньої професійної діяльності і власного місця в ній.

 Когнітивний критерій виявляється через показники: наявність загальних і професійних компетенцій, широта професійного світогляду, наявність творчого потенціалу (творче мислення й проективна уява).

Діяльнісно-практичний критерій передбачає володіння основним фаховими уміннями й виражається у наступних показниках:  вміння застосовувати отримані знання на практиці в нестандартній ситуації, ступінь самостійності при розв’язанні професійних завдань; здатність активно взаємодіяти з іншими членами професійної спільноти, спроможність планувати власну кар’єру. На основі аналізу критеріїв і показників професійних цінностей студентів педагогічного університету було виокремлено три рівні сформованості цих цінностей: низький, середній та високий.

Розроблена нами модель поєднує в собі основні компоненти дидактичної системи як процесу творчого, у якому студент як індивід, що самовизначається й самореалізується, володіє баченням аксіологічного змісту педагогічного знання, свободою вибору і його ціннісною мотивацією, моделюванням проблемних ситуацій, прогнозуванням результатів, рефлексивними діями, готовністю до самоконтролю й самооцінки власної аксіологічної позиції.

Основу розроблених нами методик формування системи професійних цінностей студента-педагога склало імітаційне моделювання, що передбачає нетрадиційні форми та методи (аналіз, розв’язання ситуацій і задач, діалоги, дебати, дискусії, рольові, ділові ігри), використання аналізу педагогічних ситуацій (ситуації-ілюстрації, ситуації-проблеми, ситуації-вправи, ситуації-оцінки), що сприяло апробації професійних цінностей, взаємодії позицій з різними ціннісними основами на діяльнісному рівні, рефлексії власних переживань. У процесі моделювання ситуацій і навчальних ролей здійснюється регулювання позитивної мотивації вивчення педагогічних дисциплін, забезпечуються ситуація успіху й психологічний комфорт, що створює основу для стійкості ціннісних орієнтацій студентів.

У межах розробленої й упровадженої моделі був виявлений комплекс взаємопов’язаних і взаємозалежних педагогічних умов, які позитивно впливають на результативність формування професійних цінностей у процесі професійної підготовки студента в педагогічному університеті. Ці умови передбачають створення педагогічно керованого освітнього середовища, яке функціонує відповідно до традицій корпоративної культури навчального закладу, дотримання здорового психологічного клімату, створення ситуації успіху для кожного студента, зокрема під час участі у наукових дослідженнях; гармонізацію емоційного й інтелектуального факторів навчання, аксіологічної й особистісної спрямованості педагогічних знань; структурування їх у вигляді проблемної ситуації та розв’язання мисленнєвих задач на основі педагогічної взаємодії, співробітництва й співтворчості викладачів і студентів.

Література.

1. Копилова О.М. Формування професійних цінностей студентів у процесі навчання педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах: Автореферат дис…канд. пед. наук / Копилова Оксана Миколаївна. – Кривий Ріг, 2011. – 23 с.

2. Непрокина И. В. Метод моделирования как основа педагогического исследования // Теория и практика общественного развития. 2013. № 7. Режим доступа: http://teoriapractica.ru/rus/files/arhiv_zhurnala/2013/7/pedagogika/neprokinа.pdf

FORMING OF SYSTEM OF PROFESSIONAL VALUES OF STUDENTS OF PEDAGOGICAL UNIVERSITY AS CONDITION OF REALIZATION OF EDUCATIONAL STRATEGIES IS FOR STEADY DEVELOPMENT

In research the approach grounded in theory is presented to forming of the system of professional values of future teachers in an university environment. Certainly pedagogical terms for effective realization of this process. The valued potential of such forms of educational activity of student is analysed, as a creative study of disciplines of pedagogical cycle that participating in scientific research of pedagogical problems. Certainly role of corporate culture of pedagogical university in becoming of the system of the valued orientations of student. Intercommunication is rotined between the system of professional values of future teacher and realization of strategic tasks of education, directed on steady development. 

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЦІННОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

У сучасному світі вже не тільки дорослі й вчителі навчають дітей, вони самі багато чого від них навчаються: освіта поступово втрачає свій ціннісний статус. Проте вона все одно має підготувати дітей до майбутнього, до адекватного сприйняття нового й незвичного, одночасно наслідуючи все цінне, що було в минулому, адже зв'язок поколінь – це історія цивілізації. Відтак очевидною виявляється потреба формування нової етики вчителя, нової системи цінностей педагога, вихователя, наставника, які мають бути більш гнучкими, універсальними й водночас суголосними цінностям традиційної культури.

Професійні цінності є важливою складовою підготовки й фахового становлення майбутнього вчителя. Багатогранність цінностей у структурі особистості дає змогу досліджувати їх у контексті багатьох феноменів: світогляд, мислення тощо. Процес оволодіння особистістю професійно-педагогічними цінностями проходить ряд послідовних етапів: орієнтація в педагогічній дійсності та набуття професійних знань, умінь, навичок; використання набутих знань на практиці; створення власної системи професійно-педагогічних цінностей. Таким чином, цінності педагогічної діяльності – це ті особливості, які дозволяють задовольнити педагогові свої потреби й слугують орієнтиром для його соціальної активності, спрямованої на досягнення поставленої мети [1].

Процес навчання у виші має досить високий аксіологічний потенціал: під час вивчення фахових дисциплін студент залучається до особливого ціннісного контексту – системи знань, уявлень, ставлень про взаємини дитини і дорослого, учня і вчителя, вихователя й вихованця. Засвоєння норм і правил поведінки професіонала, який в центрі діяльності бачить особистість дитини, відбувається через власну пізнавальну активність і творчість.  У цьому ціннісному вимірі студент, як індивід, що самовизначається й самореалізується, оволодіває власним баченням аксіологічного змісту педагогічного знання, навчається робити морально-етичний вибір, прогнозувати результати власної діяльності здійснювати систематичну рефлексію та самооцінку своєї аксіологічної позиції [2].

Актуалізація ціннісного потенціалу педагогічних дисциплін реалізується через надання особистісного смислу одержуваним знанням, через їхню проблематизацію, взаємодію педагогічної теорії й особистого досвіду студентів. Це формує позитивно-емоційне ставлення до цінностей обраної професії та педагогічної діяльності. Разом з тим, суттєва частина цих можливостей залишається незатребуваною і не актуалізованою.

Тому над видалося доцільним виокремити в перебігу формування системи професійних цінностей під час навчання у виші декілька етапів, кожен з яких має свої цілі в становленні аксіологічної системи студента.

Перший етап – орієнтувальний, припадає на початковий період адаптації першокурсника до навчання у виші, коли відбувається знайомство молодої людини з фаховими дисциплінами, зі специфікою та сутністю педагогічної діяльності, з цінностями майбутньої професії. На цьому етапі важливими виявляється створення сприятливої атмосфери для входження студента в професійну культуру.

Наступний етап у розвитку системи професійних цінностей студента нами  визначено як реконструктивний, що передбачає створення в середовищі навчального закладу умов, максимально наближених до ситуацій професійної діяльності. Змістова складова цього етапу реалізується професійно-ціннісним наповненням навчальних дисциплін психолого-педагогічного циклу, як-от: «Педагогіка», «Історія педагогіки», «Методика виховної роботи», «Основи педагогічної майстерності», «Вікова та педагогічна психологія» тощо. Форми реалізації завдань другого етапу: імітаційне моделювання, що передбачає нетрадиційні форми та методи (аналіз, розв’язання ситуацій і задач, діалоги, дебати, дискусії, рольові, ділові ігри) вивчення дисципліни, використання аналізу педагогічних ситуацій (ситуації-ілюстрації, ситуації-проблеми, ситуації-вправи, ситуації-оцінки), що сприятиме апробації професійних цінностей, взаємодії позицій з різними ціннісними основами на діяльнісному рівні, рефлексії власних переживань.

Під час третього етапу – конструктивно-творчого – формування професійних ціннісних орієнтацій студентів відбувається переважно в практичній діяльності. Базою реалізації цього етапу стають ситуації квазіпрофесійної діяльності, змодельовані під час навчально-виробничої практики, а також безпосередня практична робота в літніх оздоровчих таборах, дитячих громадських об’єднаннях, у школах. Основна мета цього етапу в становленні аксіологічної системи майбутнього професіонала – перевірити себе в якості провідного суб’єкта педагогічного процесу: вміння організовувати спілкування й спільну діяльність із дітьми, створювати середовище для їхнього розвитку з урахуванням індивідуальних відмінностей. На цьому етапі особливої значущості набуває також наукова робота студента: транслювання професійних цінностей може відбуватися через тексти (тези, статті, конкурсні роботи, власні психолого-педагогічні дослідження), а також через активну участь у майстер-класах, які проводять викладачі вишу, кращі вчителі загальноосвітніх шкіл, психологи-практики.

Забезпечення етапності, систематичності та безперервності оволодіння майбутніми вчителями понятійним апаратом теорії наукових досліджень, особливою науковою етикою, досвідом практичної перетворювальної діяльності створює сприятливі умови для ціннісного розвитку студента, мотивує до подальшого професійного саморозвитку.

Література.

1.      Коротаева Е.В. Профессиональные ценности профессии педагога: понятия и классификации / Коротаева Е. В., Матвейчук Е.В.  // Педагогическое образования в России. – 2012 – № 3. – С.11-12

2.      Копилова О.М. Формування професійних цінностей студентів у процесі навчання педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах: Автореферат дис…канд. пед. наук / Копилова Оксана Миколаївна. – Кривий Ріг, 2011. – 23 с.